Днями в Мережі з'явилась новина, що Коста-Рика повністю перейшла на альтернативні джерела енергетики. У 2017-му році країна 300 днів отримувала електрику виключно з відновлювальних джерел — гідроенергетичних, вітроенергетичних, сонячних та біопалива. Таким чином, якщо уся світова економіка досі прямо чи опосередковано пов'язана з цінами на газ, нафту та вугілля — костариканці (ціла країна!) цієї залежності позбулись.

Про усі плюси альтернативної енергетики, тобто яка генерується з невичерпних енергоресурсів — сонця, води, або вітру, — сказано дуже багато. Втім, не зайвим буде і повторити. По-перше, джерела альтернативної енергетики — ніколи не закінчаться, на відміну від тих-таки нафти, газу та вугілля. А по-друге, вона здебільшого екологічно чиста. Якщо продукти переробки газу, нафти та вугілля завдають шкоди повітрю та воді, а як наслідок — і нашому здоров'ю, то від альтернативних джерел такої небезпеки не буде. Насамкінець, альтернативна енергетика — це стовідсоткова вірогідність уникнення техногенних катастроф.

Втім, світова економіка в повній мірі нині залежить від «традиційних» джерел енергії — нафти, газу, вугілля, ядерного палива. Їх видобування, виробництво та експорт становлять левову частку бюджетів декількох відомих всім країн. Натомість для менших країн, таких, як та ж таки Коста-Ріка, альтернативні джерела енергії — можливість зменшувати залежність від великих держав. І цією можливістю, як ми бачимо, вони успішно користуються.

А що ж в Україні? Помітно, що потроху «зелена» енергетика впроваджується — уряд створює умови для будівництва вітрових або сонячних електростанцій, поліпшує «зелений тариф», ухвалює програми з розвитку альтернативної енергетики. Але цифри кажуть інакше — «зелена» енергетика досі становить лише 1% від усієї генерації країни.

Відтак «Укрінформ» вирішив розібратись, як Коста-Рика досягла такого успіху і які перспективи «зеленої» енергетики України.

Невеличка держава Карибського басейну площею приблизно в 50 000 квадратних кілометрів і населенням в 4,5 мільйони і з Заходу, і зі Сходу омивається океанами Тихим і Атлантичним. Відтак не дивно, що 78% її генеруючої потужності становить гідроенергетика. В 2015-му році уряд країни виділив 1 мільярд доларів на будівництво трьох потужних геотермальних електростанцій (тобто таких, що використовують тепло із надр землі) і вже за два роки ми бачимо наслідки — «традиційні» джерела енергії країні більше не потрібні. Енергія з «традиційних» джерел поки що може генеруватися лише в якості резерву.

Втім, завдячувати енергетичній незалежності, костариканці мають не лише своєму уряду а й географічним та кліматичним умовам зони, в якій знаходиться країна. Спочатку – факт: прекрасні умови (океани, великий відсоток сонячних днів на рік, інтенсивність вітрових потоків тощо) для того, щоб розвивати і сонячну, і вітрову, і, найголовніше, гідроенергетику. І є політика держави, що спрямована на розвиток альтернативних джерел. По-друге, країна за розміром невелика і знаходиться недалеко від екватору, тому вони не потребують опалення і в них немає потужної промисловості.

Тобто конкретний приклад Коста-Рики для України — це хіба що далека мрія. У нас і промисловість потужна, і клімат інший, і опалюваний сезон триває ледве не півроку. І тому — згадайте — ще недавно жодного року не минало без валу істеричних новин про те, що Україні не вистачить енергоресурсів до весни. Плюс те, що будівництво вітрових або гідроелектростанцій, як бачимо на прикладі костариканців, потребує мільярдів доларів. Якщо ж грошей ледь вистачає для генерації енергії, то де ж їх взяти на впровадження «зеленої» енергетики?