Журналісти cоціального порталу з працевлаштування «Кар'єра для нового життя» взяли інтерв'ю у виконавчого директора Української соціальної академії Петра Дарморіса. Розмова йшла про бізнес, який не залишається осторонь соцільних проблем. Петро розповів, як бізнесмени можуть впливати на покращення умов життя населення та чи готові українські підприємці віддавати частину прибутку на некомерційні проекти.

1. Як ви вважаєте, що таке соціальне підприємництво?

Насамперед, соціальне підприємництво – це працюючий бізнес, який першочергово орієнтований на вирішення конкретної соціальної проблеми. Це і є першою та однією з ключових відмінностей соціального підприємництва від традиційного комерційного бізнесу. Тут ідеться про бізнес із соціальною місією, тобто про застосування найкращих практик підприємницької діяльності до вирішення тих чи інших соціальних проблем. Це можуть бути проблеми різного роду: чи це стосується якоїсь вразливої групи осіб, наприклад, безробітних осіб похилого віку або людей з особливими фізичними чи розумовими потребами, чи подолання бідності, чи вирішення несприятливої екологічної ситуації регіону тощо.

Друга ключова особливість соціального підприємництва – це інноваційність, тобто підприємство виготовляє якийсь новий продукт або послугу, яких ще ніколи не було на ринку, або для тих продуктів чи послуг, які вже існують, створюється якась нова додаткова цінність. Для прикладу, інноваційним продуктом можна назвати дерев'яну зубну щітку як альтернативу пластиковим зубним щіткам, використання яких допоможе уникнути великої кількості пластикових відходів. Натомість, коли ми говоримо, скажімо, про кав'ярню чи піцерію, у яких працюють особи з особливими потребами, маємо приклад інновації цінності – коли таким популярним продуктам, як тістечко, кава, піца ми надаємо додаткової цінності, адже виручені кошти збагатять не гаманці засновників, а будуть спрямовані на добру справу.

Звідси випливає і третій важливий момент, що відрізняє соціальне підприємництво від класичного бізнесу – розподіл доходів. Тут важливо зрозуміти, що прибуток усе ж є важливий, адже його величина свідчить про успішність бізнесу, проте дохід не є самоціллю. Традиційний бізнес працює на прибуток, тобто якомога менше витрат заради якомога більшого доходу. Якщо ж ми говоримо про соціальне підприємство, то йдеться про таку прибуткову діяльність, коли отриманий чистий дохід не присвоюється чи розподіляється між засновниками, але інвестується на досягнення соціальної мети, з якою це підприємство було створене.

2. Як ви можете схарактеризувати тенденції розвитку соціального підприємництва?

Про соціальне підприємництво говорять як про досить нову галузь, причому не лише в Україні, але й у глобальному контексті. Втім, про соціальність у бізнесі почали говорити досить давно, і зараз навіть серед великих компаній чи корпорацій ми можемо спостерігати тенденцію збільшення кількості підприємств, які набувають рис соціальної орієнтації, втілюючи різноманітні ініціативи в межах своєї корпоративної соціальної відповідальності. Сьогодні також дуже часто можна почути фразу, що до кінця цього століття бізнес або буде соціальним чи соціально орієнтованим, або помре.

Щодо тенденцій саме в соціальному підприємництві, то, як правило, – це розвиток знизу. У нас в Україні є дуже багато суспільних проблем, які існують роками, десятиліттями, і вони не вирішені. Соціальне підприємництво дає можливість конкретним громадам, командам чи особам узяти справу у свої руки й завдяки соціально-підприємницькій діяльності зробити вклад у розбудову спільного блага та разом із тим забезпечити особисте професійне зростання чи добробут.

Тобто соціальне підприємництво – це бізнес, який змінює суспільство. Я вважаю, що метою багатьох організацій, які займаються навчанням і підтримкою соціальних підприємств, є, насамперед, інформування й надання всіх важливих інструментів, які можуть допомогти народженню нових ідей для соціальних стартапів, а вже існуючим бізнесам – масштабуватись і здійснювати більш вагомий і видимий соціальний вплив.

3. Як ви вважаєте, чи готові зараз підприємці до соціального бізнесу, тобто, працювати не тільки для прибутку, але й робити внесок у соціальні зміни?

У традиційному бізнесі, як я вже згадував раніше, із середини минулого століття починає впроваджуватися корпоративна соціальна відповідальність (КСВ). Філософія цього поняття полягає в тому, що я як підприємець чи то власник якоїсь компанії, маю розуміти, що я не існую автономно, що мої працівники не є виключно штатними одиницями, які на мене працюють, що моя діяльність не обмежується парканом чи іншою огорожею.

Будучи підприємцем, я маю творити належний клімат усередині моєї організації, а також робити внесок у розвиток громади й усього суспільства. Ця соціальна відповідальність, особливо в контексті діяльності назовні, може проявлятися в різні способи. Це може бути підтримка різних акцій чи інвестицій у соціальні проекти, благодійність, волонтерство у соціальних чи екологічних ініціативах тощо. Окрім соціального ефекту, втілення КСВ також сприяє побудові успішного бренду компанії, адже цим заслуговує собі лояльність споживачів.

Наприклад, великий бізнес може реалізовувати свою корпоративну соціальну відповідальність, підтримуючи чи інвестуючи в малі соціальні підприємства. Такі інвестиції ще називають Impact-інвестуванням чи соціальним інвестуванням, тобто інвестиція в соціальний ефект – у вирішення соціальної проблеми.

4. Про відмінності між соціальним підприємництвом і соціальною відповідальністю бізнесу.

Дуже загально, соціальна відповідальність бізнесу – це певні етичні практики, стандарти, рішення чи ініціативи компанії, які виражають відповідальне ставлення цієї ж компанії до свого персоналу, до належного виробництва свого продукту чи надання якісних послуг, до клієнтів, партнерів та всіх, на кого може вплинути діяльність самої компанії.

Соціальне підприємство, натомість, зобов'язується виконувати соціальну місію з самих початків свого створення. Кожен соціальний підприємець у статуті чи іншому установчому документі чітко вказує соціальну проблему, а також відсоток від доходу і в який спосіб регулярно його реінвестуватиме у вирішення цієї ж проблеми. Саме тому ключова різниця між КСВ та СП полягає в бізнес-моделі. Якщо для звичайного бізнесу КСВ є добровільною і необов'язково регулярною практикою, то соціальний підприємець будує свою бізнес-модель та операційну діяльність безпосередньо для досягнення соціальної мети.

Підтримка державою соціальних підприємств означає також сприяння у працевлаштуванні осіб, що перебувають на програмах соціального забезпечення. Таким чином, для держави вигідно підтримувати соціальний бізнес, бо тим самим вирішується соціальна проблема безробіття, а також зменшуються суми соціальних виплат. Тобто в цьому випадку виграють усі сторони: держава, населення та соціальні підприємці.

5. Чи є в Україні об'єднання соціальних підприємців і конкретні цифри щодо їх кількості?

Були спроби визначити приблизну кількість соціальних підприємств в Україні. Були організації, які проводили різні дослідження, опитування, інтерв'ю, але станом на сьогодні важко оперувати конкретними достовірними цифрами.

Станом на 2017 рік був сформований каталог соціальних підприємств України, де налічувалося близько 150 таких підприємств, але ця цифра дуже неоднозначна з декількох причин. Найперше, з огляду на час. Зараз надворі 2019 і кількість соціальних стартапів збільшується. Також цей каталог не є вичерпним, адже чимало підприємців не бажали позиціонувати себе як соціальні з різних причин, а реєстр у каталозі був добровільним. Утім, гадаю, найближчим часом буде проведено низку заходів та ініціатив з метою популяризації соціального підприємництва як такого, а також для висвітлення успішних практик соціального підприємництва в Україні.

6. Чому саме зараз з'явився такий інтерес до соціального підприємництва?

На мою думку, це потрібно співвідносити із загальною тенденцією зросту громадянської активності в нашій країні. Велика частина молодих талановитих людей, економічно активного населення в пошуках кращого доходу й саморозвитку виїжджає за межі України з метою працевлаштування, але також велика частина активних громадян бажає працювати в цій країні, шукає можливості для того, щоб розвиватися.