MOY-GOROD.ORG
На сцені усі рівні
Про інклюзію у суспільстві, інтегрований театр та краудфандинг на виставу
Інклюзія достатньо нове поняття у рамках України. Попри зростаючий інтерес до цієї теми, про людей з інвалідністю у нас й досі заведено говорити як про щось нереальне і далеке. Те ж саме стосується їх включеності у соціальне життя, освіту та мистецтво.
Наразі в Одесі проживає понад 2 860 дітей з інвалідністю. Програми фінансової підтримки допомагають у забезпеченні достатнього життєвого рівня, проте у суспільстві й досі є багато упереджень щодо таких людей. Через що, наприклад, їхні унікальні потреби та можливості й досі переважно не враховуються у мистецтві.
Наразі в Одесі проживає понад 2 860 дітей з інвалідністю. Програми фінансової підтримки допомагають у забезпеченні достатнього життєвого рівня, проте у суспільстві й досі є багато упереджень щодо таких людей. Через що, наприклад, їхні унікальні потреби та можливості й досі переважно не враховуються у мистецтві.
З проблемою включеності людей з інвалідністю у театральне мистецтво колись зіштовхнулась і група юних театралів.
“
У 2015 році ми з друзями отримали грант на реалізацію інтерактивної вистави у дитячому будинку. Одразу ж події, ми зрозуміли, що місцями наша програма не підходила під потреби всіх дітей. Там були діти з ЗПР, ДЦП, з порушеннями слуху. Певні вправи, завдання були зовсім не підлаштовані під всіх учасників процесу. Їм треба було додатково пояснювати, повторювати, взагалі щось змінювати. Після цього проєкту я вирішила для себе: наступний проєкт буде настільки інклюзивним, наскільки це можливо. Певною мірою, так народилася ідея створити Інтегрований театр. Звичайно не без натхнення від мистецьких ініціатив з Британії, де такі практики дуже поширені.
Марта Смирнова
Менеджерка інтегрованого театру «Рівні»
У 2019 році Марта зібрала невеличку команду однодумців та разом із ними почала працювати над створення інтегрованого театру.
Особливість інтегрованого театру полягає у тому, що в усіх процесах створення вистави беруть участь люди з і без інвалідності. Учасники театру пишуть сценарій, підбирають та шиють костюми, роблять декорації. Вони можуть бути режисерами, акторами бутафорами, гримерами. І це все роблять люди без та з інвалідністю на рівних.
Мистецтво часто використовують як терапевтичний інструмент для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, емоційному й особистісному розвитку людини.
Команда інтегровано театру «Рівні» запевняє, що їх проєкт також певним чином виступає інструментом арттерапії й розвиває соціальні та життєво важливі навички дітей. Адже у створені сценічного дійства беруть участь не лише актори, а і юні сценаристи, гримери, костюмери, тощо. Усі вони, займаючись цікавою їм справою, поступово розвивають рівень володіння власним тілом та ряд особистісних якостей.
Команда інтегровано театру «Рівні» запевняє, що їх проєкт також певним чином виступає інструментом арттерапії й розвиває соціальні та життєво важливі навички дітей. Адже у створені сценічного дійства беруть участь не лише актори, а і юні сценаристи, гримери, костюмери, тощо. Усі вони, займаючись цікавою їм справою, поступово розвивають рівень володіння власним тілом та ряд особистісних якостей.
Одна з важливих цілей «Рівних» — зробити інклюзивне мистецтво стало масовим, доступним для всіх. Для реалізації одного з кроків цієї великої мети команда протягом довгого часу планувала провести виставу з акторами з інвалідністю та без неї для широкого загалу на театральній сцені, а не в замкненій спільноті людей з особливими потребами.
Для реалізації вистави команда плідно працювала над сценарієм та постановкою, й навіть виробляла декорації та костюми власноруч. Для цього команді необхідно було закупити пінопласт, ДВП, клей, тканини, фарби та пензлі. Кошти на матеріали команда вирішила збирати на краудфандинговій платформі «Моє Місто».
Для реалізації вистави команда плідно працювала над сценарієм та постановкою, й навіть виробляла декорації та костюми власноруч. Для цього команді необхідно було закупити пінопласт, ДВП, клей, тканини, фарби та пензлі. Кошти на матеріали команда вирішила збирати на краудфандинговій платформі «Моє Місто».
“
До платформи «Моє місто» ми звернулися, бо це щось таке нам близьке. У нас майже всі в команді одесити, завжди краєм вуха у хабах та коворкінгах чули про «Моє місто». Вирішили випробувати себе. Також дуже зручно, що у платформи команда територіально в Одесі, це дуже полегшує все з документальної точки зору.
Проєкт зібрав кошти на реалізацію за 5 днів!
За цей термін проєкт підтримало 35 доброчинці на загальну суму 5 285 гривень.
Команді зібрала трохи більше коштів ніж планувалося, тому вдалося не лише купити пінопластові фони, фарби та пензлі для розпису, тканини, декор, а й забезпечити майже всі потрібні витрати на послуги із доставки.
Прем'єра вистави «Синя країна» відбулася 22 травня на сцені «Театру на Чайній».
За цей термін проєкт підтримало 35 доброчинці на загальну суму 5 285 гривень.
Команді зібрала трохи більше коштів ніж планувалося, тому вдалося не лише купити пінопластові фони, фарби та пензлі для розпису, тканини, декор, а й забезпечити майже всі потрібні витрати на послуги із доставки.
Прем'єра вистави «Синя країна» відбулася 22 травня на сцені «Театру на Чайній».
Всього у виставі взяли участь 11 осіб, з них 6 — діти з порушеннями слуху від 9 до 14 років. Вони самі зробили декорації й продумали костюми. Артистів-початківців консультував актор «Театру на Чайній» Олег Шевчук.
За сюжетом, головна героїня потрапляє в паралельний світ, де зла королева знищує все яскраві кольори крім свого коханого — синього. Рятуючи свого кота, головна героїня допомагає й жителям паралельного світу. У виставі були присутні елементи жестової мови. Спектакль закінчився піснею, слова якої актори також передавали мовою жестів.
За сюжетом, головна героїня потрапляє в паралельний світ, де зла королева знищує все яскраві кольори крім свого коханого — синього. Рятуючи свого кота, головна героїня допомагає й жителям паралельного світу. У виставі були присутні елементи жестової мови. Спектакль закінчився піснею, слова якої актори також передавали мовою жестів.
“
Я рада, що наш маленький інтегрований театр зацікавив так багато людей, які нам досі пишуть і пропонують допомогти, хочуть стати волонтерами. Це додає мені віри в те, що це все не даремно. Але над усе мене гріє те, що цей проєкт відгукнувся у дітей, які стали його учасниками. Мені казали, що їм це не треба, що їм не буде цікаво і взагалі нащо «таким» дітям цим займатись — мов би у них нема майбутнього в акторстві, театрі. Але вони грали ролі, малювали, шили. І робили це не гірше за звичайних діток.
Наразі будь-який охочий може стати волонтером проєкту та розвиватися у якості організатора чи брати участь безпосередньо у театральній діяльності.
Твоя підтримка зробила втілення цього проєкту можливим. Дякуємо тобі за це!
|
