Вже чотири роки «Parade-fest» поєднує освітню, візуальну, театральну та урбан-програми. Де через мистецькі колаборації та медіа залучає людей до усвідомлення власних цінностей, цінностей міста, України та долучення до переосмислення публічного простору.

Організаторами фестивалю є команда мистецьких кураторів та активістів міста. А от запрошені спікери та театри приїжджають з усієї України та країн Європи.

Перший Parade відбувся у 2018 в травні. Тоді фестиваль поєднав інсталяції в міському просторі, освітній та урбан блоки, музичну програму від «Культури Звуку» і сучасні вистави від митців з Києва, Львова та Харкова. Всі заходи об'єднувались закликом до переосмислення радянського минулого та спільного переформатування міста. У 2019 році фест відбувся у вересні. Освітня, театральна та урбан програми вийшли на міжнародний рівень та міжнародну аудиторію. Загалом показано близько 9 вистав, проведено 9 освітніх лекцій та дискусій, організовано 3 виступи гуртів Zapaska, Zbaraski та Мантра Керуака. В 2020 році «Parade-fest» відбувся у форматі театральної лабораторії, а от у 2021 команда організаторів прагнула максимально повернутись у відкритий формат взаємодії із глядачами.

Цьогорічну тематику фестивалю сформувало 30-річчя незалежності України. Всі активності підкреслювали зміни, які відбулись протягом цього часу — культуру переходу. Якщо точніше, то критичним осмисленням 30 років незалежності України через мистецтво, освіту, урбаністику та правозахисні рухи.

Для того, щоб організувати масштабний фестиваль який тривав три дні та включив 22 активності, організатори шукали підтримки у донорів та глядача.

І їм вдалось! Команда проєкту за 47 днів успішно зібрала 90 тис грн на платформі «Моє Місто». Оргкоманду підтримало 86 доброчинців, і завдяки доброчинцям та їх фінансовій підтримці був виготовлений мерч, забезпечено харчування для волонтерів та реклама.

«Тут треба сказати, що хоча "Парад" — це харківський фестиваль і він дуже сильно про локальні контексти Харкова, його географія цим містом не обмежується. Його функція — не лише бути фестом для свого міста, а й знайомити з цим містом та його ініціативами/можливостями інших. Серед учасників цього року — і поляки, і британці, і французи. Відповідно, партнерствами з цими митцями, проєктами та інституціями, які їх представляють, фест комунікує про Україну та Харків із закордонною публікою та стейкхолдерами», — розповідає комунікаційна менеджерка фестивалю Олена Мигашко.

Фестиваль включав перформанси, рейв, освітню частину. Такі події такі, як театральний серіал «УКРАЇНСЬКА ОДІССЕЯ 3. ХА», роботи Dollmen та театру «Нєфть», та вистава LE SCRIPTOGRAPHE театру Theatre de la Massue демонстрували декілька разів, щоб якомога більша кількість глядачів встигла переглянути.

Найгучнішою та найсимволічнішою частиною фестивалю стала вечірка «Рейв замість Леніна». Хедлайнерами виступив реп-колектив «К4К» та проєкт «Потреба» від Геннадія Бойченка.

Самі артисти реп колективу Богдан з Дімою виходці з андеграунду «театралки» грали у підвалах всі жанри музики. Але на площі вразили аудиторію своїм жанром та майстерністю. І ми рекомендуємо переглянути й вам дебютний кліп на композицію «Говори»! «Ми вважаємо, що всі зміни потрібно робити мирно і лояльно. Ми хотіли показати, що нам це тоталітарне минуле нафіг не потрібне. Тоді діяла мова сили. Пам'ятників Леніну настругали в СРСР стільки, що руйнуй-не руйнуй — все одно десь знайдеться», — говорить Дмитро в інтерв'ю незалежному медіа про Харків «Люк».

В будинку «Саламандра» в Харкові з 9 по 11 вересня тривала виставка «Архітектура переходу» польського фотохудожника Томаша Шершеня. В його роботах розкривались тематики еміграції, пошуку дому та тимчасову архітектуру кочівників, переселенців та біженців.

Незвичайним доповненням фестивалю стало відкриття для харківської аудиторії методики «невидимого театру». Так в п'ятницю група учасників за координації Яни Салахової та Ані На реалізувала в міському просторі перформанс, а після відкрито обговорювала досвід, отриманий під час перформансу, з аудиторією. Засновником методології «невидимого театру» є Аугусто Боаль. Принцип полягає у тому, що актори виходять у публічний простір і розігрують там різні ситуації, не маркуючи себе як актори. Тобто глядачі — не розуміють, що перед ними вистава. Вони сприймають подію, як реальну ситуацію і можуть стати її частиною.

«Це був дуже емоційно вразливий досвід для учасниць інтервенції, і хотілося подбати про їх безпеку, тому для мене до кінця відкритим залишалося питання наскільки багато ми зможемо розказати під час презентації, щоб дати розуміння як працює практика та лишити право кожної з учасниць залишити певні речі невидимими. Мої ініціативи часто перетинаються з темою фестивалю — право на місто та право його змінювати. Тому, я вважаю, «Parade-fest» ідеальним майданчиком. щоби втілювати та презентувати партисипативні ініціативи. Хочеться щоб фестиваль залишався простором свободи та неформатності, точкою перетину ідей, контекстів, а головне людей», — коментує Яна Салахова співзасновниця «Театру змін» та координаторка перформансу.

Олена Мигашко, комунікаційна менеджерка також відзначає активності з простих інтервенцій у типовий простір: «Мене вразив показ короткометражок про соціальне різноманіття, який проходив у кафе, на відкритому фудкорті «7й склад» — вийшла справді крута дискусія».

За підтримки ГО «Театр змін» на фестиваль на умовах конкурсного відбору змогли приїхати активісти з Донецької та Луганської області. Ми запитали у них про враження.

Ганна Саган з Сєвєродонецька, яка працює заступницею директорки Луганського обласного центру культурних ініціатив й кіномистецтва розповідає про її спроби відвідати всі активності та пережитий досвід яким хотіла поділитись з друзями.

Про враження від фестивалю:
«Коли ти живеш в певній ізоляції від подієвої мапи України, то цікава пригода починається з тобою вже з моменту, коли ти сідаєш у автівку. Тому, гортаючи щільну програму, я вже засмутилась, що не вмію телепортуватися. Але, по факту, локації подій знаходилися в пішій доступності одна від одної, і о диво — я встигла відвідати все, що планувала. Перш за все, я їхала за новими форматами активностей для себе і команди. Я працюю культурною менеджеркою вже довго, тому інколи очі замилюються, і тобі здається, що йдеш по колу. Так сталося зі мною — ми напрацювали певний багаж і використовували його, а хотілося побачити сучасний європейський фестиваль, яким живе місто стільки днів. І я його побачила, і за межі України виїжджати не довелось»
Про те що розповіла друзям та знайомими коли повернулась:
«По приїзду в мене питали: «ну як», «ну що», «ну про що». То перший день я не мала чітко сформульованої думки, проте, рефлексуючи, я зрозуміла, в чому ж це "право на місто": театр у приміщенні харківської міської ради, або рейв на місці деконструкції пам'ятника Леніну, лекція про мапування ХТЗ у центрі народної творчості і культури... Не впевнена, що організаторам було легко отримувати дозволи. Міський простір не може бути ізольований від людей, інакше він перестає бути громадським. Ну, і як я вже згадувала, дозвіл може отримати той, хто його потребує саме зараз, як і «Таємну кімнату» в Хогвартсі. Весь фестиваль пройшов для мене з лейтмотивом відсутності формату, а значить, що пляшку, як подарували нам на початку (прим. всім активістам на початку подарували пусті скляні пляшки, застосування яким кожен шукав сам для себе) я точно хочу наповнити свободою»

Ми команда платформи раді, що фестиваль відбувся! Звісно охопити й розповісти про все нам не вдалось. Але ми впевнені, що фест вплинув не тільки на ті 3 тис. відвідувачів, він вплинув і на міські структури й на перехожих, які точно опинились в епіцентрі подій.

Ми пишаємось організаторами фестивалю за сміливість та вміння долучати спільноту до фінансування потужних мистецьких подій. Сподіваємось, що з кожним роком і з кожним наступним фестивалем в місті ставатиме все більше простору для нас самих і наших прав!

А підписникам дякуємо за підтримку фестивалю, своєю гривнею, і залученість до реалізації соціальних, культурних освітніх ініціатив, які роблять наше суспільство більш живим, людяним та безпечнішим для кожного!

Дякуємо тобі за інтерес та підтримку соціально-важливих ініціатив. Надихаємося спільними успіхами та віримо, що далі тільки більше.