mycity.one
БУРсторі
Архітектор, бібліотекарка та інженерка-проєктувальниця.
Як волонтери будують містки довіри між людьми
Як волонтери будують містки довіри між людьми
За 5 днів команда волонтерської ініціативи «Будуємо Україну Разом», яка займається допомогою у покращенні базових умов проживання для родин у скруті в Харкові та області, зібрала кошти на покупку власних ремонтно-будівельних інструментів. Тепер допомагати буде швидше та легше й базового інструменту буде вистачати для всіх волонтерів.
А от про те як саме відбувається така допомога та чим ще займається осередок програми в Харкові ми запитали у команди ініціативи.
А от про те як саме відбувається така допомога та чим ще займається осередок програми в Харкові ми запитали у команди ініціативи.
Олена Лупова
менеджерка з розвитку волонтерів в осередку
Я інженер-проєктувальник в галузі альтернативної енергетики. Працюю дистанційно, що дає мені можливість вибудовувати гнучкий графік, що дуже зручно. До того як потрапити в БУР я навчалася в ХПІ та вже з 4-го курсу працювала за фахом. До осередку долучилась, коли проходила навчання в школі проєктного менеджменту "BUR LAB" від БУРу з ідеєю створення простору для підсилення жінок та організації кола довіри, саме там я дізналась про створення осередків БУР і зрозуміла, що мені це цікаво та я хочу стати частиною команди. Це смішно, але я пройшла співбесіду на координаторку волонтерів у черзі в туалет, під час школи, бо програма школи була дуже насиченою. Зараз я займаюся розвитком волонтерів, організовую культурно-освітні заходи та координую волонтерів за потреби, бо ми намагаємось організувати діяльність так, щоб у кожного члена команди було підсилення.
Якщо говорити простими словами, то «Будуємо Україну Разом» це постійний проєкт, який через спільну працю, подорожі та неформальну освіту об'єднує українську молодь у мережу активних громадян. Ключова активність це організація двотижневих БУР-таборів в маленьких містах та селищах, де волонтери виконують неважкі ремонтні роботи в родинах у скруті та молодіжному просторі, а ввечері мають культурно-освітню програму, яка може містити воркшопи, екскурсії, кіноперегляди тощо. На рівні Областей діють осередки, це середовище локальних волонтерів, які розвивають громадянську свідомість шляхом організації акцій взаємодопомоги «бурчик».
Ми організовуємо акції взаємодопомоги – «бурчики», котрі тривають від 1 го до 3-х днів на яких проводимо базові ремонтні роботи для того, щоб родини в складних життєвих обставинах жили в гідних умовах, робимо те що дасть їм поштовх та надихне й надалі покращувати свої побутові умови. Ми не робимо ремонт за когось, ми показуємо, що творити зміни можна не маючи багато ресурсів і на скільки цінно допомагати один одному. До нас звертається багато родин із запитами про допомогу, в першу чергу ми допомагаємо родинам в скруті, в яких є нагальна потреба в терміновому ремонті, наприклад, покращити умови проживання в дитячих кімнатах, щоб дітей не забрали в інтернат, чи допомогти облаштувати простір для людини з інвалідністю. Бувають випадки коли ми не можемо допомогти, бо складні ремонтні роботи нам не під силу. Також ми допомагаємо громадським організаціям, молодіжним просторам і вже маємо досвід підсилення харківських фестивалів, таких як «Сам собі фест» та «Parade fest». Також ми дбаємо про відпочинок волонтерів після акцій і так само як на БУР-таборах готуємо культурно-освітню програму та організовуємо нетворкінги.
Це незвично з першого погляду, але наш осередок працює як самоорганізована одиниця, ми будуємо роботу по відділах, де чітко розподіленні зони відповідальності. Основні відділи це: адміністрування будівельних акцій «бурчиків» та «буртолок», адміністрування культурно-освітніх заходів, координування волонтерів, просування в соціальних мережах, фандрейзинг та технічний відділ. В кожному відділі є координатор, який бере відповідальність за необхідні задачі, делегує їх та слідкує за своєчасним виконанням. Долучитись до нас в команду можна без досвіду, бо в нас є класна система менторства. І періодично можна долучитись до оргкоманди. От зараз ми запрошуємо сммника/цю для підсилення наших комунікацій.
Так за 2 роки діяльності ми сформували спільноту активних свідомих людей, яка наразі нараховує 400 людей і яку ми прагнемо розвивати й надалі. Важливим є те, що вони дізналися, які можливості дає волонтерство і взаємодопомога і готові брати відповідальність й ініціювати власні проєкти. До нас можуть долучитись всі, хто має таке бажання з 16 років з письмового дозволу батьків. Не потрібно мати досвід, бо на кожному об'єкті працює професійний майстер, який завжди пояснить як, що роботи та перед початком проведе інструкцію з техніки безпеки.
Для сталого розвитку діяльності осередку ми відкрили «бурбанку» і за три місяці було накопичено 2942 грн і ці гроші ми вже використали на закупівлю необхідних матеріалів на «бурчик» в родині в який згорів будинок та на «бурчик» у бабусі. Наша «бурбанка» відкрита та знайти її можна у шапці профілю БУР Харків та зробити донат. Раз на квартал ми звітуємо пре те куди саме пішли кошти наших доброчинців в соціальних мережах, тому слідкуйте за нами та долучайтесь до хороших справ.
1 Назви трьох людей з якими ти познайомилась під час волонтерських акцій та чим вони тобі запам'ятались?
Мені дуже подобається запал та готовність волонтерів працювати. Для того, щоб побудувати щось нове, часто потрібно зруйнувати старе. Тому демонтажні роботи є одними з найулюбленіших для волонтерів. І тут найбільше мені запам'яталася Авелінка, вона вперше дізналась за БУР нетворкінгу з настолками й після нього виявила бажання прийти вже на будівельну акцію «бурчик» і так і зробила. Прийшовши на «бурчик» вона взялася за демонтажні роботи й під наглядом майстра, перфоратором відбивала плитку. Працювала вона з такою енергію, що дуже швидко впоралась з цією задачею. А зараз Авеліна є частиною команди й на останньому «бурчику» вже координувала волонтерів)
Також подобається їх зацікавленість, коли вони дізнаються за можливості волонтерства. Тут також можу одразу згадати дівчинку, яку запам'ятала, це Наташа, я прийшла до них в коледж з презентацією програми БУР і після презентації вона підійшла до мене з пропозицією піти на каву, щоб обговорити різні можливості волонтерства, бо Наташа мала ідею соціального проєкту, а в програмі БУР є школа проєктного менеджменту "BUR LAB", що і зацікавило Наташу. І тут можна сказати, що вона поринула в громадський активізм, приходила на «бурчик», проводила презентації про можливості БУРу, пройшла "BUR LAB", переїхала в Київ та жила на колівінгу, який називається Вільним і є до речі вихідцем "BUR LAB".
Подобається їх щирість та довіра Після кожної акції я відправляю форму для зворотного зв'язку всім учасникам, а потім читаю їх щирі відгуки, вдячності та конструктивну критику і те що можна покращити. І третя людина, яку я запам'ятала та яка мене захоплює це Настя Батюх, вона на події знайде час та можливість познайомитись і поспілкуватися з кожним і робить це дуже мило та щиро.
2. Герої якого «бурчику» тобі найбільше запам'ятались і чому?
Військові з «бурчику у військовій частині», бо до того як поїхати я з ними не спілкувалася і мала уявлення про них тільки з того, як вони вели комунікацію з нашою координаторкою осередку на той момент. і чесно кажучи думала, що вони не зовсім розуміють формат нашої допомоги. Але ці мої думки повністю розвінчалися з першого моменту, коли нас зустріли, ті хто не поїхав додому на вихідні долучились до робіт разом з нами, ми разом готували, ходили на пікнік на річку та проводили руханку. А на другий день, вони дуже щиро розповідали нам історії зі служби, про які я зараз тут не буду згадувати, але дуже хочу, щоб ці люди жили в гідних умовах.
3.Який із «бурчиків» найбільше запам'ятався та чому?
Також запам'ятався «бурчик», що відбувся нещодавно у хабі "Коло Лісу". Я займалася набором волонтерів і мабуть, це була найбільша кількість волонтерів на такій акцій. Нас було 35, але простір такий великий, що з легкістю вмістив таку кількість людей і робота була для кожного хаб "Коло Лісу", якраз той приклад, який показує, що можна своїми силами, не маючи великого ресурсу творити зміни. А зараз з радістю ходжу на їх івенти та була на відкриті й дуже тішуся з проробленої роботи, й те що наша спільнота зробила свій внесок.
4.Що будеш робити якщо в тебе завтра «бурчик», а ти захворіла?
Не прийду, бо розумію, що можу когось заразити й це безвідповідально. Але команда знає за які процеси кожен з нас відповідає, тому якщо хтось не має можливості прийти, його задачі все одно будуть виконанні іншими членами команди. Також в нас є антикризова менеджерка, яка готова підсилювати команду в різних напрямках діяльності
Також запам'ятався «бурчик», що відбувся нещодавно у хабі "Коло Лісу". Я займалася набором волонтерів і мабуть, це була найбільша кількість волонтерів на такій акцій. Нас було 35, але простір такий великий, що з легкістю вмістив таку кількість людей і робота була для кожного хаб "Коло Лісу", якраз той приклад, який показує, що можна своїми силами, не маючи великого ресурсу творити зміни. А зараз з радістю ходжу на їх івенти та була на відкриті й дуже тішуся з проробленої роботи, й те що наша спільнота зробила свій внесок.
4.Що будеш робити якщо в тебе завтра «бурчик», а ти захворіла?
Не прийду, бо розумію, що можу когось заразити й це безвідповідально. Але команда знає за які процеси кожен з нас відповідає, тому якщо хтось не має можливості прийти, його задачі все одно будуть виконанні іншими членами команди. Також в нас є антикризова менеджерка, яка готова підсилювати команду в різних напрямках діяльності
Мені 26 років, я творча особистість, архітектор, мандрівник, авантюрист. Працюю в будівельній компанії, проєктую будинки й споруди. Люблю мандрувати горами, щоб з наметом, ватрою і якомога далі від великих міст, бо це все місця моєї сили. Я авантюрист, бо по життю не вибираю простих шляхів.
В моєму житті сталося так, що зміна діяльності це відпочинок. І коли навколо одночасно сіре велике місто, родина, навчання, робота ти виснажуєшся. Свого часу і я виснажився влітку 2018 і щоб перемкнутись, знайшов щось 100% цікаве та нова – поїхав на БУР табір в Олександрію. Там я познайомився з чудовими людьми й цінностями, які мені відразу відгукнулися. Так я відшукав свою гармонію займаючись громадською діяльністю.
Потім, після першої зустрічі БУР спільноти в Харкові 2018, познайомився з Людою Нікітіною та Олександром Ярмаковим. Тоді ще не існувало осередку БУР Харків. Коли був створений осередок і організовувалась перша волонтерська акція, я був за кордоном на лікуванні. Але стежив, було шалене бажання долучитися при першій можливості. Потрапив на перший для мене «бурчик», мене накрила ностальгія. Відчуття корисної справи й позитиву. Там я познайомився ще з двома чарівними дівчинами Оленою Луповою та Ярославною Шевченко. Маючи один вихідний я рвався волонтерити на «бурчики». Тоді то була необхідна для мене терапія. А потім долучився й до команди, в ролі фандрайзера. Тоді не було потреби, шукати додаткові ресурси через фінансування. І займався всім тим в осередку що потрапляло мені у фокус зору. Зараз я майстер, технічний менеджер й адміністратор волонтерських акцій. А тепер трошки про мої завдання Технічний менеджер - той хто забезпечує будівельними матеріалами, купляє їх, розуміється на тому що і скільки треба для будівельних робіт. Адміністратор волонтерських акцій - той, хто планує акції й знає все про організацію такої активності: що, де, коли й скільки, знає навіщо, нагодує і додому якщо що відправить. Майстер - людина яка має досвід і знання в будівельній сфері, виконує важливі роботи, навчає і пояснює волонтерам основи в окремій будівельній роботі. Відповідає за якість, контроль, безпеку, стан інструментів. Та виконує роль "прораба".
Мене найбільше надихає єдність людей, які готові змінювати країну на краще. Від того таке приємне відчуття, що ти не один. Мене злить, що наш світ досить небезпечний, агресивний і не оптимістичний. Це коли разом з дорослими й дітьми висаджуєш фруктовий сад, в рекреаційній зоні, очікуючи що так й буде. А потім дізнаєшся і є свідком того що якийсь "покидьок" викопав щойно висаджені дерева. І хай там, що мені не шкода, але дерева такі маніпуляції не переживуть.
1.Назви трьох людей з якими ти познайомився під час волонтерських акцій та чим вони тобі запам'ятались?
Ярославна Шевченко – своєю підтримкою, дружелюбністю та проукраїнською позицією. Костя Шарикін – швидким порозумінням, самовідданою роботою, він мій надійний помічник на «бурчиках». Анастасія Батюх – шаленою енергетикою, позитивним настроєм та завзятістю в роботі. Мені подобаються люди, які долучаються до ініціативи, в кожному є щось особливе.
2. Герої якого «бурчику» тобі найбільше запам'ятались і чому?
Для мене як для організатора, запам'ятається «бурчики»в родині Марії Полященко та її 11 річного сина з ДЦП, бо тобі я для себе отримав неоціненний досвід. Для мене це приклад материнської любові. Незламності духу. Віри в краще майбутнє і в людей. Радий, що доля звела нас і завдяки організації «бурчика» зміг допомогти їй.
3.Який із «бурчиків» найбільше запам'ятався та чому?
Також найбільше запам'ятається «бурчик» в Первомайському та Краснограді, бо це було літо та класна мандрівка з Харкова на околицю області.
4. Що будеш робити якщо в тебе завтра «бурчик», а ти захворів?
Якщо я захворію, а завтра «бурчик», в мене є надійні друзі в команді БУР Харків, які допоможуть. Яким я все розкажу і поясню. І вони справляться на всі 120%. Зараз осередок сильний як ніколи, бо всі один одного підтримують. Вже був такий досвід, мені потрібно було їхати за кордон, але дати «бурчику» було затверджено, підготовка була зроблена. проведення акції взяли на себе Мар'яна з Юлею.
Ярославна Шевченко – своєю підтримкою, дружелюбністю та проукраїнською позицією. Костя Шарикін – швидким порозумінням, самовідданою роботою, він мій надійний помічник на «бурчиках». Анастасія Батюх – шаленою енергетикою, позитивним настроєм та завзятістю в роботі. Мені подобаються люди, які долучаються до ініціативи, в кожному є щось особливе.
2. Герої якого «бурчику» тобі найбільше запам'ятались і чому?
Для мене як для організатора, запам'ятається «бурчики»в родині Марії Полященко та її 11 річного сина з ДЦП, бо тобі я для себе отримав неоціненний досвід. Для мене це приклад материнської любові. Незламності духу. Віри в краще майбутнє і в людей. Радий, що доля звела нас і завдяки організації «бурчика» зміг допомогти їй.
3.Який із «бурчиків» найбільше запам'ятався та чому?
Також найбільше запам'ятається «бурчик» в Первомайському та Краснограді, бо це було літо та класна мандрівка з Харкова на околицю області.
4. Що будеш робити якщо в тебе завтра «бурчик», а ти захворів?
Якщо я захворію, а завтра «бурчик», в мене є надійні друзі в команді БУР Харків, які допоможуть. Яким я все розкажу і поясню. І вони справляться на всі 120%. Зараз осередок сильний як ніколи, бо всі один одного підтримують. Вже був такий досвід, мені потрібно було їхати за кордон, але дати «бурчику» було затверджено, підготовка була зроблена. проведення акції взяли на себе Мар'яна з Юлею.
За освітою я соціальний педагог, а по професії бібліотекар. Чому пишу саме так, бо й те, й інше дуже важливо та допомагає мені в роботі з волонтерами.
Історія як я потрапила в БУР почалася з людини, яка бере в мене інтерв'ю, Люди Нікітіної. Це вона активно запрошувала мене на активності від осередку. І одного разу я здалася та пішла. Це був вересень 2020, а в лютому наступного року я вже стала частиною команди осередку.
До цього авантюрного кроку мене підштовхнув мій менті з програми "БУР Ментороство" Орест Цебенко. Він був тоді частиною команди Львівського осередку, і я послухавши його історії, вирішила випробувати долю. Заповнила заявку та забула. А через деякий час мене запросили на навчання. Так я стала частиною команди осередку БУР Харків. Стала координатором волонтерів та у квітні 2021 пройшла своє бойове хрещення, робивши набір волонтерів на «буртолоку».
Історія як я потрапила в БУР почалася з людини, яка бере в мене інтерв'ю, Люди Нікітіної. Це вона активно запрошувала мене на активності від осередку. І одного разу я здалася та пішла. Це був вересень 2020, а в лютому наступного року я вже стала частиною команди осередку.
До цього авантюрного кроку мене підштовхнув мій менті з програми "БУР Ментороство" Орест Цебенко. Він був тоді частиною команди Львівського осередку, і я послухавши його історії, вирішила випробувати долю. Заповнила заявку та забула. А через деякий час мене запросили на навчання. Так я стала частиною команди осередку БУР Харків. Стала координатором волонтерів та у квітні 2021 пройшла своє бойове хрещення, робивши набір волонтерів на «буртолоку».
Люблю кожного свого волонтера і вдячна кожному за їх теплі серця. Мене надихає відкритість та щирість. В них приховано стільки цікавих історій та поглядів на життя, наче нову цікаву книгу читаєш. Це надзвичайне відчуття! І є те що не подобається – це байдужа безвідповідальність. Якщо пояснити коротко, то коли волонтер до останнього пише, що буде. А потім не з'являється. Ти хвилюєшся, пишеш йому, телефонуєш. Думаєш, що щось серйозне трапилось. Він все це ігнорує та присилає повідомлення десь ввечері, що просто не зміг. Хочу ще раз нагадати нашим волонтерам, що ми ви працюєте добровільно та можете відмовитися у будь-який момент. Просто повідомте про це, бо я навіть по-людськи дуже хвилююся за кожного свого волонтера. За це в мене є неформальний статус "БУР-мама".
1 Назви трьох людей з якими ти познайомилась під час волонтерських акцій та чим вони тобі запам'ятались?
Ціню у волонтерах різнобарвність думок та характерів, доброту та щирість. Костя Шарикін.Тоді ще він був волонтером, а сьогодні вже частина команди осередку. Наша історія про те, як на акції у Первомайському, він працював різними інструментами, а поранив руку, відкриваючи консерви. Мені довелося надавати йому медичну допомогу, а потім поки він був з перебинтованою рукою, годувати його сніданком. Він перший, хто почав постійно називати мене БУР-мамою, і навіть у його контактах я і підписана – Юля БУР-мама.
Наступна дівчина, відома мені як Any Fraank. Вона зачепила мене своєю феміністичною позицією. Ми тоді мали прибирати сміття на акції у хабі "Коло лісу" і ця активістка подалася разом з хлопцями таскати каміння. Я хвилюючись за її здоров'я (щоб вона не підіймала занадто важке), спробувала перемикнути її на інші види робіт. За що отримала гнівний погляд та супротив. Ми невірно зрозуміли одна одну. Вона подумала, що я таким чином обмежую її по гендерному принципу, тоді я пояснила їй причини свого хвилювання за її здоров'я, а не прояв гендерних стереотипів. Також потім я розповіла Any Fraank, що сама досліджувала питання гендерної рівності та розділяє з нею частину поглядів. В нас тоді зав`язалася цікава розмова і я багато цікавих фактів про її життя. Мене це вразило.
І ще в моєму серці живе Ярославна Шевченко. Це неймовірна красива жінка, майстер з будівельних робіт, прекрасна мати. Про неї можна сказати ще багато компліментів, але я просто захоплююся нею. Тому просто скажу, що вдячна за знайомство з нею.
2. Герої якого «бурчику» тобі найбільше запам'ятались і чому?
Взагалі кожен «бурчик», то окрема історія. Історія про цілі родини, про роботу команд однодумців і колосальні зусилля. І мені приємно, що ми допомагаємо писати кожну з них, бо потім, озираючись назад, ти бачиш як змінюються життя людей. А назвала я б серед усіх імена Сандри Струмках та Юрія Пархоменка - неймовірно заряджених молодих архітекторів, які підіймали «СамСобіФест». А зараз реалізують проєкт з реставрації старих дверей у місті «dveryki.kharkiv». Моя любов до вивчення архітектури бурхливо продовжилися з них. І ще одна історія, це та що ми пишемо зараз «бурчик» в квартирі бабусі. Він про діалог поколінь та про сімейну підтримку. Тому це для мене важливо, бо родина - це головна складова нашого суспільства, і я також бажаю, щоб в українців були щасливі сім'ї. Щоб люди вони вміли вибудовувати зв`язки підтримки між собою.
Ціню у волонтерах різнобарвність думок та характерів, доброту та щирість. Костя Шарикін.Тоді ще він був волонтером, а сьогодні вже частина команди осередку. Наша історія про те, як на акції у Первомайському, він працював різними інструментами, а поранив руку, відкриваючи консерви. Мені довелося надавати йому медичну допомогу, а потім поки він був з перебинтованою рукою, годувати його сніданком. Він перший, хто почав постійно називати мене БУР-мамою, і навіть у його контактах я і підписана – Юля БУР-мама.
Наступна дівчина, відома мені як Any Fraank. Вона зачепила мене своєю феміністичною позицією. Ми тоді мали прибирати сміття на акції у хабі "Коло лісу" і ця активістка подалася разом з хлопцями таскати каміння. Я хвилюючись за її здоров'я (щоб вона не підіймала занадто важке), спробувала перемикнути її на інші види робіт. За що отримала гнівний погляд та супротив. Ми невірно зрозуміли одна одну. Вона подумала, що я таким чином обмежую її по гендерному принципу, тоді я пояснила їй причини свого хвилювання за її здоров'я, а не прояв гендерних стереотипів. Також потім я розповіла Any Fraank, що сама досліджувала питання гендерної рівності та розділяє з нею частину поглядів. В нас тоді зав`язалася цікава розмова і я багато цікавих фактів про її життя. Мене це вразило.
І ще в моєму серці живе Ярославна Шевченко. Це неймовірна красива жінка, майстер з будівельних робіт, прекрасна мати. Про неї можна сказати ще багато компліментів, але я просто захоплююся нею. Тому просто скажу, що вдячна за знайомство з нею.
2. Герої якого «бурчику» тобі найбільше запам'ятались і чому?
Взагалі кожен «бурчик», то окрема історія. Історія про цілі родини, про роботу команд однодумців і колосальні зусилля. І мені приємно, що ми допомагаємо писати кожну з них, бо потім, озираючись назад, ти бачиш як змінюються життя людей. А назвала я б серед усіх імена Сандри Струмках та Юрія Пархоменка - неймовірно заряджених молодих архітекторів, які підіймали «СамСобіФест». А зараз реалізують проєкт з реставрації старих дверей у місті «dveryki.kharkiv». Моя любов до вивчення архітектури бурхливо продовжилися з них. І ще одна історія, це та що ми пишемо зараз «бурчик» в квартирі бабусі. Він про діалог поколінь та про сімейну підтримку. Тому це для мене важливо, бо родина - це головна складова нашого суспільства, і я також бажаю, щоб в українців були щасливі сім'ї. Щоб люди вони вміли вибудовувати зв`язки підтримки між собою.
3. Який із «бурчиків» найбільше запам'ятався та чому?
За мій неповний рік в осередку їх вже стільки було, що мені важко уявити. Важко уявити, що то такий короткий термін, бо наче ціле життя прожила. Найбільше запам'ятався мій нічний «бурчик» на «СамСобіФест», коли я обіцяла рідним що поїду на вісім годин попрацювати, а приїхала додому наступного ранку. Але то, того вартувало, бо стільки емоцій було, що то дійсно круто!
4. Що будеш робити якщо в тебе завтра «бурчик», а ти захворіла?
Перш за все буду дивитися на свій стан. Якщо сильно тяжкий, лишуся вдома. Я завжди нагадую всім довкола, що перш за все варто берегти себе. Якщо ти не зможеш допомогти собі, в тебе не вистачить сил зробити це саме для інших. Якщо все буде не так сумно, вип'ю ліки та поїду на акцію. Бо спілкування мене заряджає позитивом та теплом.
|
