Люди, які втілюють зміни: як пройшла дводенна зустріч «Моє місто» у Києві

25–26 квітня у Києві команда ГО «Моє місто» зібрала разом людей, які не чекають змін — а створюють їх. Це була дводенна зустріч для змінотворців, бізнесу, донорів і медіа — тих, хто вже діє або шукає, як ефективніше діяти разом. Подія поєднала два формати: навчання та взаємодію. Перший день був присвячений аналізу досвіду та новим інструментам, другий — знайомствам і налагодженню зв’язків, які можуть перерости у партнерства.

У світі, де нас щодня оточує потік інформації, складно знайти не лише важливе, а й «своїх» людей. Саме тому ми свідомо обрали офлайн-формат — як простір, де можна зустрітися наживо, почути одне одного і знайти точки дотику для спільних дій.

День перший: досвід, який можна застосувати

Першого дня учасники разом аналізували власний досвід роботи з краудфандингом: що працює, що ні — і як зробити цей інструмент дієвим для розвитку ініціатив.

Окремий фокус — на експертних розмовах.

Анна Нішніанідзе, співзасновниця Philanthropy in Ukraine, говорила про спроможність змінотворців — як її вимірювати і чому саме вона визначає, чи може ініціатива зростати системно.

Юлія Семеніхіна, PR-менеджерка Chance4peace, поділилася підходами до комунікації з міжнародною авдиторією: як формулювати історію проєкту так, щоб вона була зрозумілою поза українським контекстом і допомагала залучати підтримку.

Тетяна Станева, продюсерка кіно, журналістка та амбасадорка Бессарабії, говорила про розвиток локальних проєктів — як залишатися вкоріненими у своєму контексті й водночас бути видимими для ширшої аудиторії.

Цей день дав знання та відчуття опори: розуміння, що навіть складні процеси можна структурувати і посилити.

День другий: історії, які об’єднують

Другий день був про людей і їхні історії. Його модерувала Анастасія Ткаченко — українська гумористка, яка задала теплу й відкриту атмосферу для розмови.

Подію відкрила керівниця ГО «Моє місто» Вікторія Зацнова:

«Ми як організація існуємо вже 10 років, за які ми акумулювали понад 79 мільйонів гривень на соціальні проєкти. Проте найбільший буст в нашій діяльності відбувся після пандемії коронавірусу та з початком повномасштабної війни. З цієї суми понад 16 мільйонів гривень зібрано краудфандингом: по 10, 20, 30 гривень. І наша команда злучила понад 13 мільйонів гривень дофінансування, співпрацюючи з бізнесом та міжнародними донорами. Ми стараємось підтримувати проєкти і дофінансувати їх, перетворюємо індивідуальні донати у спільний ресурс, ініціативи у реалізовані проєкти і довіру у системну співпрацю».

Далі слово взяли самі змінотворці. У форматі печа-кучі — кілька хвилин, щоб сказати головне. Серед представлених ініціатив:

• ReBone (БФ «Тихо») — індивідуальні імпланти для військових, що допомагають повернути повноцінне життя після поранень.
• LitSlamUa — альманах воєнної молодіжної поезії харківського андеґраунду.
• БФ «Трохи вогню» — творчість як інструмент відновлення.
• ГО «Історична платформа» — проєкт «Незламні назавжди» про збереження пам’яті та ідентичності.
• «Українська мережа за права дитини» — ініціатива «Вільні діти — вільні мрії».
• БФ «Полк Святослава Хороброго» — «Простір Хоробрих» для підтримки ветеранів.
• ГО «ГАР» — проєкт «Безбар’єрність західної частини України».
• «Харківський фонд психологічних досліджень» — лікарняна клоунада як спосіб підтримки.

Між презентаціями — нетворкінг для продовження розмови в іншому форматі. Саме там і налагоджувалися нові знайомства. Бізнес знаходив ініціативи, яким варто довіряти. Донори — команди, у спроможність яких хочеться інвестувати. Змінотворці — один одного.

Кульмінацією дня став запис подкасту з Іриною Грицаєнко, СЕО Zagoriy Foundation. Розмова була про те, наскільки важливими є дослідження у соціальній сфері, скільки часу треба на впровадження змін та як соціальним ініціативам будувати стосунки з бізнесом.

Подія стала початком нових знайомств і потенційних партнерств. Спільнота «Моє місто» отримала нових учасників і посилила зв’язки між тими, хто вже давно в ній.